Міжнародний жіночий день – якраз і є тією нагодою, щоб нагадати собі про це.

Оскільки цей тиждень починається з такої важливої нагоди, саме час представити вам деяких наших партнерів та їх історії.

Їх досвід наочно показує, попри численні стереотипи, тільки професіоналізм має найбільше значення. Наші герої змогли просунутися у своїх кар’єрах у сферах, де вони є меншістю.

Їхній успіх не має бути виключенням, погоджуєтеся?

«В моїй роботі надзвичайно важливою є своєчасність, швидкість реагування. Я не можу змусити пожежу чекати, й не переходити на сусідню домівку, поки ми зберемо ресурси. Координація сил відбувається миттєво.
Але з координацією приходить хвилювання. Я дуже хвилююся за хлопців, коли відправляю їх у місце надзвичайної події. А якщо пожежа виникла під час обстрілів, тривога та хвилювання в таких випадках в сто разів вищі. Разом з тим, я дуже люблю свою роботу. А моя відданість і професіоналізм дозволяють мені квітнути у цьому чоловічому середовищі».

Ольга Русінова, керівниця чергової зміни оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України в Донецькій області.

Ольга працює в ДСНС вже 5 років, з них три на посаді начальника чергової зміни.

За першою освітою Ольга соціальний психолог. В ДСНС почала працювати диспетчером, коли зрозуміла, що ця робота – її покликання. Тому, прийняла рішення вступити до Національного університету цивільного захисту України, який успішно закінчила.

Головним своїм завданням Ольга вважає своєчасне направлення сил та засобів на місце надзвичайної події.

Чому я працюю в цій сфері?

Мені цікаві люди та їхні проблеми, я зі свого боку хочу допомагати людям, супроводжувати їх у пізнанні самих себе. Найчастіше клієнту просто не вистачає безпечного простору та зацікавленого слухача, щоб усвідомити свої потреби, щоб почати змінювати своє життя на краще і це я можу йому надати. 

Традиційно робочий колектив в цій сфері здебільшого жіночий, а тому чоловікові-колезі приділяється трішки більше уваги, ніж йому самому, можливо, хотілося б. Легкі жарти й особисті питання в цих умовах – нормальне явище, вони викликають в мене посмішку, а в рідких випадках збентеження.

Данило Хайдаров 24-річний психолог і переселенець з Луганська. До конфлікту Данило жив в рідному Луганську та
навчався в Луганському Національному університеті імені Тараса Шевченка. Коли почався конфлікт
, Данило був змушений переїхати до Старобільська, де він живе зараз і працює психологом у місцевому центрі соціальних послуг. 

До того ж я спеціаліст-початківець, який бажає реалізуватися в цій професії, котрій присвятив роки навчання в університеті. Не складно здогадатися, що це викликає ще більше уваги, і це доволі нормально. Втім, ця увага виявляється у вигляді моральної підтримки та корисної взаємодії, в чому я однозначно бачу позитив. Така робота сприяє саморозвитку й дозволяє мені почуватися корисним суспільству, яке потребувало й потребує психологів в усі часи. Я радий тому курсу, який тримаю зараз, і можу точно сказати, що все зроблено не дарма.

Історія Ольги та Данила ще раз доводить, що професіоналізм та відданість своїй справі можуть подолати будь-які стереотипи.